"Великі дерева не виростають в тіні." В.Чорновіл  

статті

зміст

За кілька хвилин до дев’ятої ранку дев’ятого жовтня Президент України Віктор Ющенко таки оприлюднив свій указ про розпуск Верховної Ради шостого скликання та призначення позачергових виборів вищого законодавчого органу держави.

Це будуть треті позачергові парламентські вибори за час існування незалежної України (перші відбулись 1994 року, одночасно з достроковими виборами Президента). При цьому за першої президентської каденції Ющенка ці позачергові вибори будуть другими.

Чергові вибори до ВР відбулись за президентства Ющенка у березні 2006 року. Однак уже 30 вересня 2007 р. парламент переобирали позачергово. Тепер, згідно з указом глави держави, це дійство знову чекатиме на нас 7 грудня.

Причина негараздів «вітчизняної демократії» відома: Юлія Тимошенко. Це не перебільшення. Давня історія стосунків двох найголовніших представників сьогоднішньої України не могла не мати такого драматичного продовження.

Ще на зламі сторіч Тимошенко була заступницею Ющенка в уряді – за його прем’єрства вона працювала віце-прем’єром з питань ПЕК. Коли в лютому 2001 року її надмірна активність змусила Президента Леоніда Кучму санкціонувати її арешт, Ющенко не сказав ні слова.

Тоді ще нечисельні симпатики «Юлі» приписали це його слабкому характеру.

Коли в 2001-2002 роках Тимошенко з рейтингом популярності 7 – 10 % стала одним із найяскравіших облич акцій «Україна без Кучми», вона буквально на кожному мітингу називала Ющенка «лідером демократичної опозиції». Але на виборах 2002 року її неочікувано успішна – попри шалений тиск влади – кампанія ґрунтувалася саме на тому, що Тимошенко, особисто їздячи по містах та селах Західної України, переконувала людей голосувати не за «Нашу Україну» Ющенка, яка «і так пройде в парламент», а за себе.

Одночасно вона скликала прес-конференції, на яких під телекамери пропонувала союз Ющенкові.

Після тих виборів стратеги Банкової (дехто з яких працює там і досі) вказували, що якби не майже 8 % Тимошенко, перша в історії України «широка коаліція» - кучмістського блоку «За Єдину Україну» та ющенківського блоку «Наша Україна» - цілком могла б скластися.

Цього тоді хотіли і наймогутніший політик України Леонід Кучма, і найпопулярніший політик України Віктор Ющенко. Але гру зіпсували радикали з обох боків, і якщо в стані Кучми прийнято звинувачувати легендарного Віктора Медведчука, то в стані опозиції – саме Тимошенко.

Перед президентськими виборами 2004 року Тимошенко підписала з Ющенком таємну угоду про те, що в разі перемоги на президентських виборах він зробить її прем’єром.

Сьогодні люди, які були тоді близькі до «лідера опозиції», твердять, що й на сумнозвісну політреформу Ющенко нібито погодився саме тому, що це дозволило б йому зняти Тимошенко з прем’єрства руками парламенту. Так само, до речі, 26 квітня 2001 року – в річницю Чорнобиля – Кучма зняв самого Ющенка.

Можливо, це й неправда, бо врешті-решт Ющенко зняв Тимошенко власним указом – 8 вересня 2005 року, коли політреформа ще не набрала сили, і Президент міг призначати і звільняти Кабмін.

Фактом є те, що після цього Тимошенко лише глибше переконалась у слабкості характеру Ющенка. На її думку, він не зміг заперечити її вимогам у 2004 році, не зміг стати проти наполягань «олігархів» у 2005 році... Не зміг Ющенко побороти Тимошенко і в 2007 році.

Тоді, нагадаємо, поданий Ющенком прем’єр Віктор Янукович, забезпечуючи главі держави цілком комфортне існування, надто захопився збиранням владних повноважень. Що й викликало розпуск ВР п’ятого скликання.

Вся справа була в тому, що Президент категорично не хотів збереження коаліції «помаранчевих сил» (які привели його до влади), тому що тоді головою уряду мала лишатись Тимошенко. Але так само Ющенко не хотів і створення конституційної парламентської більшості під керівництвом Януковича, Мороза та Симоненка.

Це останнє (не)бажання Ющенка вдало використала Тимошенко, яка зробила все, і більше, ніж усе, для оголошення дострокових виборів у 2007 році. За результатами цих перевиборів БЮТ став найпопулярнішою силою країни, Тимошенко стала прем’єром, прийнявши цілу купу умов Ющенка, які ніхто не збирався виконувати, а голова Секретаріату Президента Віктор Балога став головним борцем із переможницею.

Утім, ворогами були й лишались не Тимошенко і Балога, а Ющенко і Тимошенко. Відома фраза «із Юлі я вже не зроблю українку, а з Януковича, може, українця і зроблю» приписується Ющенку без жодних підстав – але навіть якщо ця фраза вигадана, вона дуже чітко відображає підхід Віктора Ющенка до Юлії Тимошенко. Якщо це взагалі можна назвати підходом, а не якимось іншим словом.

Коротше кажучи, нинішні позачергові вибори теж є результатом боротьби лише двох громадян – Юлії та Віктора.

Ці вибори заважають їй залишатись на посаді, яка гарантує їй популярність як серед «бюджетників», так і серед олігархів – причому і ті, й інші платять лояльністю. Ці вибори не дозволять йому вже ніколи всерйоз говорити про здійснення мрії – вступ України до НАТО та, тим більше, ЄС. Однак ці двоє людей, цілком усе розуміючи, не можуть спинитись у бажанні знищити одне одного.

Лишиться тільки один.

УКАЗ Віктора Ющенка про розпуск Верховної Ради Шостого скликання.

На засіданні Верховної Ради України 3 вересня 2008 року Головою Верховної Ради України було оголошено прийняте 2 вересня 2008 року депутатською фракцією Блоку «НАША УКРАЇНА – НАРОДНА САМООБОРОНА», яка разом з депутатською фракцією «Блок Юлії Тимошенко» сформувала Коаліцію демократичних сил у Верховній Раді України VI скликання, рішення про вихід з цієї Коаліції. Унаслідок цього чисельний склад Коаліції демократичних сил у Верховній Раді України VI скликання зменшився до кількості народних депутатів України, меншої ніж визначено Конституцією України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 17 вересня 2008 року № 16-рп/2008 у справі про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлено, що «вимога щодо сукупної чисельності народних депутатів України, які у складі депутатських фракцій формують коаліцію депутатських фракцій, стосується як моменту формування коаліції, так і всього періоду її діяльності». При цьому Конституційним Судом України констатовано, що зменшення чисельного складу коаліції депутатських фракцій у будь-який спосіб до кількості народних депутатів, меншої ніж визначено Конституцією України, «тягне припинення її діяльності з моменту настання такого зменшення». Водночас у цьому Рішенні Конституційного Суду України визначено: «Якщо протягом одного місяця у Верховній Раді України не буде сформовано коаліцію депутатських фракцій (або буде відсутня коаліція депутатських фракцій, яка б відповідала вимогам статті 83 Конституції України), то Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України».

Виходячи з викладеного,
керуючись нормою частини шостої статті 83 Конституції України, якою встановлено вимогу до чисельного складу коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, Рішенням Конституційного Суду України від 17 вересня 2008 року № 16-рп/2008 у справі про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України,
ураховуючи, що протягом одного місяця, який минув після зменшення чисельного складу Коаліції демократичних сил у Верховній Раді України VI скликання і припинення її діяльності з моменту настання такого зменшення, у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 Конституції України,
відповідно до частини другої статті 77, пункту 1 частини другої статті 90, пунктів 7 і 8 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:

1. Припинити достроково повноваження Верховної Ради України VI скликання.

2. Призначити позачергові вибори до Верховної Ради України на 7 грудня 2008 року.

3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Віктор Ющенко

9 жовтня 2008 року
12.10.2008 Олександр МИХЕЛЬСОН