"Великі дерева не виростають в тіні." В.Чорновіл  

статті

зміст

Не варто сьогодні дискутувати про іракську військову кампанію, бо у кожного є своє бачення цієї події – і в Іраку, і за його межами. Але там була війна, і солдати там воювали - виконували свій солдатський обов'язок. Тепер у нас з'явилася нагода розповісти вам, як це було з погляду тих, хто дивився на це через приціли. Зокрема , багато уваги світової преси у 2004 році було приділено боям за місто Карбалу, де огорнув себе військовою славою польський контингент в Іраку.

"І чому армія не захотіла похвалитися найбільшою битвою за участі поляків з часів ІІ Світової війни?"

Задали питання, котрого, можливо, і не треба було задавати.

Один із них дивиться у вікно, другий на підлогу. Третій, по довгій хвилині: "Про вбивання не думається. Діяли так, як нас навчили. Ми тільки ліквідуємо джерело вогню. Голова працює як автомат. Ніхто не замислюється про те, що там відбувається, з тим, хто стріляє в тебе.

-Знаєте, скільки супротивників убили під час облоги Сіті Холлу?

- Щоб було ясно: ми виконували стабілізаційну місію, і цього дотримувалися.

Пьотр Калита був одним із них. Але стріляв так добре, аж поки не затнувся.

Називайте нас Фокси

Перебуваємо в казармах у Західній Польщі. Ми говоримо з шістьома військовими в різних званнях, котрі брали безпосередню участь у найбільшій і найкривавішій битві, за переважної участі поляків, з часів ІІ Світової війни. Тоді в Іраку ми були Фоксами. Fox - це криптонім і позивний, яким ми спілкувалися по радіо з центром нашого командування. Не можемо називати їхніх прізвищ, домовилися, що будемо називати їх Фоксами. Пьотра Калити, одного з Фоксів, у армії вже немає. До армії потрапив, бо його батько був професійним військовим. До Іраку - бо кухня у його новому помешканні майже два роки стояла незакінченою. Армійської платні вистачало лише на поточні видатки. Дружину переконав, що американці там навели порядок, а він їде на готове. Карбала - це святе місто і пункт стратегічного значення на військових мапах. Хто її контролює, той тримає в руках Центральний Ірак. Фокси базувалися в Лімі, ця база була розташована у передмісті Карбали.

Дві хвойди та п'ять мільйонів шиїтів

Сіті Холл. Усі солдати у Карбалі так називають двоповерховий великий будинок із цегли та каменю, в котрому розташовані місцева влада провінції, поліція і тюрма. Кожен, хто вперше відвідує Сіті Холл, підходить до клітки, де просто неба, у власних відходах, вегетують арештанти. Бандити, викрадачі людей, повстанці, схоплені іракськім військом.


- Коли ми приїхали у Сіті Холл, у клітці сиділи ще дві хвойди, - згадує Фокс3 (возиться з пістолетом), - Глибоке середновіччя. Ось тоді я і зрозумів, де опинився.
Сіті Холл охороняють сорок поляків і стільки ж болгарів. Це їхня зона відповідальності, таке рішення американського командування, і вони мають контролювати цю провінцію.
В Карбалі мешкає близько 600тисяч людей. По приїзді поляків у лютому 2004 так спокійно, що подією стає крадіжка американського Хамера.
Все змінюєтьчся на початку квітня, коли до столиці провінції приїхало понад 5 млн пілигримів. Десятий день Мухараму, першого місяця мусульманського календаря, припадав на польський Великдень. У ісламі це свято Ашура, головна урочистість у релігійному році шиїтів. Вони оплакують мученицьку смерть Хусейна ібн Алеґа, внука Могамеда, який поліг у битві під Карбалою з військами каліфа омаядського у 68 році. Протягом 30 років, під час панування Саддама Хусейна, свято було заборонене.

- Наш горбок тоді нагадував гігантський мурашник, до якого зусібіч тягнуться мурахи, - згадує Фокс1(пережив два бомбових замахи). - Важко пропхатися крізь натовп. На вулицях сотні яток з їжею, водою, ліками. Все для прочан. Згідно з мусульманською традицією, треба їх прийняти, нагодувати, напоїти. Власне, тоді у місті з'являється озброєна релігійна міліція. Організував її Муктада ас Садр, командувач Армії Махді, воюючої з американцями і міжнародною коаліцією. На той час Муктада контролював частину Багдаду, яку називали містом Садра. Перед святом Ашура люди ас Садра зухвало парадують зі зброєю, не зважають на польські патрулі.

- Якогось дня на базарі висмикнули одного, котрий на звичайному радіо магнітофоном, щось на зразок бумбокса, підслуховував і записував на плівку наші розмови в єфірі - оповідає Фокс5 (снайпер.)

- І що з ним сталося?

Передали ми його американській контррозвідці. Попав він на сповідь до кімнати одкровення Великого Брата.

- Що?

- Не те щоб тортури. Але тістечка, каву і сердечні розмови хлопці в наборі стандартних пропозицій не мають. Сказав усе, що знав.

Кілька тижнів поляки мають сигнали, що походять з американської розвідки: боївки ас Садра і аль Каіди використають шиїтське свято для показового замаху на прочан. Кривава м’ясорубка має показати шиїтам: американці і їхні прислужники не панують над ситуацією, нездатні вас захистити. Американці вирішили: якщо дійде до заворушень, не хочемо непотрібних людських втрат. Але Сіті Холл не віддамо. Мусите його втримати за будь-яку ціну!

Фокс1: - Карбала побудована в центрі пустелі. Ця пустеля є скелею, вкритою невеликим шаром піску. Кожен, хто хотів, міг в'їхати до міста без проблем, минаючі наші блокпости на дорогах. 2 квітня 2004 року розігнаний автобус намагається протаранити блокпост під Карбалою, який тримають польські та іракські солдати. Смертник хоче здетонувати вантаж вибухівки. Поляки стріляють, але автобус із мертвим водієм ввалюється в натовп пілігримів і військових. Важкі поранення дістають польський солдат і близько сотні іракців.

Ніч перша: Йшли як турки на Кам'янець-Подільський

Коли іракські солдати почали зникати, поляки вже знають, що щось відбувається.

- Спочатку дезертирували поодинці: туп-туп - і двох немає, шур-шур - і зникло ще троє, - оповідає Фокс4(стрілець, відповідав також за зв'язок). - Пізніше змивалися не ховаючись. Я був того дня в патрулі, заїжджаю на один з іракських чекпойнтів, а там тільки каски і мундири. Протягом однієї ночі з 2 на 3 квітня 2004р. припинив своє існування цілий іракський батальйон. Дезертирує 300 солдатів, залишається тільки кілька офіцерів.

3квітня Карбалу струсонули три потужні вибухи.

Фокс2 (розвідник) - Бачу лише стовпи диму на площі перед мечеттю. Щось сталося, але що? Наші іракці передають нам різну взаємовиключну інформацію. Знаємо, що брешуть. Відповідно до однієї з них, терористи вальнули в натовп із міномета. Але за хвилину маємо інформацію з американських гелікоптерів: це бомбісти-самогубці.
Гине близько 140 осіб, понад 200 поранених.

Поки поляки скеровують машини медичної допомоги, прочани буквально розривають на шмаття четвертого терориста, який мав ладунок під... спідницею, але не встиг його підпалити. Тим часом повстанці збираються у групи на перехрестях, у хатах, пальмових гаях.

Фокс3: - Почалося! Ті вибухи була їх година "Х". За карабіни похапалися навіть механіки і кухарі.

Входи до Сіті Холлу солдати загорожують БМД і БМПешками, транспортерами зі скорострільними гарматками і кулеметами. Довкола Сіті Холл виставляються бетонні блоки, щоб не пробилася машина самогубці. Перший поверх зайняли болгари, поляки займають гору. На даху, на кожнім розі будинку, сидить стрілець з берилом, або тяжким кулеметом. На поверсі у кожному вікні кулемет. Все. Готові до облоги.

Фокс3: - Уже не вірили іракцям, котрі залишилися з нами. Тому отримали по жменьці патронів. Болгари тримали їх на оці. В разі чогось - готові були їх розвалити.

Полякі зі своїх позицій бачать усі околиці.

Фокс1: - Ми побилися об заклад, що протягом дня вони нас не атакуватимуть, надто небезпечною для них була диспозиція, при такій видимості ми впевнено рознесемо їх вогнем. Проблема була, тільки один кулемет у нас був із приладом нічного бачення, а вони про це знали від своїх шпигунів. На випадок, коли б ми не змогли дати собі ради, був у нас "план Б". Всі втікаємо на дах, валимо по них грантами і евакуюємося гелікоптерами, якщо прилетять.

-Це як?

Наші гелікоптери не були пристосовані до нічних польотів...

Уночі спочатку чути гавкіт собак. Повно їх у Карбалі, але ніколи так не гавкали. І раптом... свист. Один, другий, вся серія, з різних сторін. Луп, луп, луп! - навколо розбризкуються фрагменти стіни. Кожен стрілець на даху має навколо себе мішки із гравієм і бетонні плити, гранати відбиваються від них. Курява, шум, немовби на голову впало пекло.

Фокс3: - Можна з'їхати з глузду від жаху.
Одні бліднуть, інші колупаються в собі. Деяким раптовий приплив адреналіну дає копняка до дії, а інші "затинаються", як паралізовані. Після обстрілу хвилина тиші. Фокси чують співи при мечеті. Майже у той самий момент з усіх боків у атаку на Сіті Хол рушають сотні бойовиків. Ніхто не передбачив, що буде їх аж стільки. Перед ними, просто на головні ворота, мчить пікап, а на нім - бунтівники з калашами.
Болгари зарядили по ньому з кулеметів. Від авта лишається друшляк.


Фокс5: - Йшли як турки на Кам'янець-Подільський в останній частині "Пригод пана Михала" (Мається на увазі фільм про Міхала Володиєвського). Хвилями. Ми били по них увесь час! Як одні падали, то інші забирали їх з вулиць на двоколісних візках, які нагадують старі сатуратори із газованою водою. Ми стріляємо, а вони весь час напирають! Я боявся, що зараз скінчиться боєзапас. А вони підступають щораз ближче!

Всім Фоксам передається бойовий запал. Найбільша в житті доза адреналіну. Фоx4: - Несподівано валять по нас із мінарета, з РПГ! Провокація! Ми не можемо відповісти вогнем, бо воєнне право забороняє атаки релігійних об'єктів. Капрал Каліта стріляє в бунтівників з берила. У його спогадах є кров, пульсуюча в скронях. І піт, спливаючий з голови під шоломом. А також силует, бігаючий з карабіном. Капрал натискає на спусковий гачок. Силует лежить. Інший силует підбігає, схиляється над першим і відходить. Значить, труп. Допіру по хвилі, як припинилася перша атака, спало на думку: вперше я стріляю по живих людях. Фляки почалися мені перевертатися.

Фоx 4 був в БМД біля головного входу в Сіті Холл. - Цієї ночі я вистріляв 70 відсотків боєзапасу, - говорить.

- З якими наслідками? - питаємо.

Знизує плечима.

Фокс1 відповідає: - Вдосвіта на вулицях навколо Сіті Хол іракські полісмени нарахували 80 трупів. Завантажили їх на дерев'яні візки. Серед атакуючих є садристи, професійні найманці, войовничі чеченці, аль Каіда і ті,що домовилися з ас Садром бандити, котрі у цьому випадку сподівадися на військову фортуну.

Ніч друга: Тішся, маєш нову дупу

Ранкову тишу перериває плинний спів мулл на мінаретах, який закликає вірних до молитви. Захисники Сіті Хол рушають у конвої до Ліми. Всі мають душі на плечі. Не знають, що їх спіткає по дорозі. Всупереч обстрілу, якимось дивом під'їжджають до бази без втрат. На 12 годин змінюють їх колеги.
Мають відіспатися за ніч першої в житті справжньої боротьби. Але мало хто може змружити очі. Деякі гарячково згадують нічні події. Інші є самі зі своїми думками. Ще інші ригають в кіблах.
Ввечері повертаються в Сіті Холл

- Ми знали, що як тільки стемніє, буде наступна атака, отже , атмосфера густішала, - говорить Фокс4. - Тим паче, що ці засранці з клітки весь час горлають: "Bolanda is dead!" Показують нам, що підрізатимуть нам горла, якщо садристи займуть будівлю. І, щиро кажучи, це діяло на психіку.

Фокс2: - Увечері - знову гавкіт собак. Ми зрозуміли, що пси починають гавкати, коли на їхнім терені з'являються повстанці. Можна сказати, що таким чином аравійські собаки остерігали нас перед атакою.
Цієї ночі обстріл є точніший. - Обов'язково хотіли нас викурити з даху. Якщо б ми зійшли, почали б штурм. Ті, що стріляли, зналися на роботі, бо снаряди улагоджувалися так, щоб накрити всю площу. Я не знаю, як це ми витримали під цим градом.

Раптом - дим на даху! Не видно позицію двох болгар! Я думав, що вже по них, - говорить Фокс2. - Снаряд впав на їхню позицію. Дим, курява, нічого не видно. Каплиця. Болгари однак живі. Мінометна міна вдарила в бетонну плиту, під час вибуху один з них дістав уламком в ду.., в сідницю.

Фокc2: - Сильно кровоточив, зад розірваний, а ми йому - склянку. Вже ж і рана! Ми сміялися з нього, але насправді, кожен його в думках вітав, що вижив. Хлопці казали йому: "Тішся - матимеш нову дупу". Під час наступної хвилі штурму на Сіті Хол серед бунтівників з'являються "водопровідники з РГ-трубою". Польські солдати називають так бунтівників, озброєних РПГ (Ручний Протитанковий Гранатомет).

Фокc1: - Обрізували їм стволи, щоб містилися під хламидами. То зменшує їх влучність. Але за такої малої віддалі, з якої в нас били, це не мало значення. Один з Фоксів обслуговує гарматку в БМД, коли прямо на нього вилітає кадр з гранатометом. З хусткою на голові, в білих шатах, з ім'ям Аллаха в писку. Солдат навіть не цілиться. Стріляє. Бачить, як на землю падає скривалений мотлох, який лишився від "сантехніка". - Саме тому й затявся, просто остовпів, - Фокси кивають головами.

Один із них пояснює: Невідомо коли людина затнеться. Відомо одне, треба негайно реагувати. Можна дати в морду, але і це не завше допомагає.

Тієї ночі затялося ще двоє - люди вперше потрапили на справжню війну

Ситуація паскудна. Захисники Сіті Холла розуміють, що вже ніхто їх не змінить, бо немає зв'язку з базою.

- Садрити відтяли нас, зайнявши міст на єдиній дорозі в базу Ліма, - говорить майор Томаш Бєдзяк, польський командувач, який одну ніч командував захистом Сіті Холла. - Кожен патруль, кожен конвой вантажився там у пастку. Не доходила їжа, амуніція. Я наказав рахувати солдатам патрони. Ніхто не хотів узяти на себе ризик, щоб до нас пробиватися. Мене це зовсім не дивує. Якнайгірше для офіцера- це коли гинуть його люди.

Того дня їх убиральні, тобто пластмасове toi toie, вже повні. Вже раніше бунтівники вбивали людей з фірми, яка займалася їх вивозом. Американці добре платили, отже охочих на смердючу і небезпечну працю не бракувало. Того дня садристі вбивають останнього асенізатора. Фекалії вже переливаються.

Ті з клітки весь час показують їм, як підрізатимуть їм горла. Настроїв не поліпшують звістки, що доходять з міста. Бунтівники викрадають цивільних і ґвалтують жінок. Ніхто вже не панує над Карбалою.

Польські оборонці Сіті Холла хвалять болгарських товаришів по зброї. - Було слабке місце в нашому захисті - ми не бачили частини місцевості, що оточувала нас, - розповідають. - болгари замалинилися в ближньому готелі, щоб цю місцевість контролювати, спритно закріпилися. Є такий балканський патент "на стакан". Важіль в склянці, яка стоїть на стільці за неприкритими дверима, з'єднаний поворозкою з гранатою на ручці зсередини. Розчиняєш двері, важіль падає і вириває чеку з гранати. Вибухає на рівні паска, якщо маєш щастя - відриває тільки ноги.

Наші співбесідники не люблять пафосу. Пропаганди також. Але коли розповідають про продірявлений біло-червоний прапор над Сіті Хол, на деяких лицях з'являється зворушливість.

Ніч третя: На день одне м'ясо, повернене ефіопами

- Подивіться правді в очі - говорить їм командувач. - Не приїде жоден конвой з продовольством. Нормальне продовольство скінчилося напередодні. А сухого провіанту майже нема, отже потрібно іжу регламентувати. Того дня одержують лише одну трапезу. Американське МРЕ, тобто Meal Ready to Eat (продукт готовий до вживання). Американці називають це Meal Rejected from Ethiopians (їжа, повернена Ефіопами). У цю яловичину в банці (м'ясо можеш залити водою з крану, а навіть з калюжі, воно підігрівається саме, стільки в нім хімії) були сухарі, соус "знечулювач смаку" і сушені плоди.

Змінюються на вогневих постах, але всі змучені. - Бо як знаєш, що зараз знов почнеться, закриваєш очі, але те лише півсон. Не дасться відпочити - розповідає Фоx 2.
Увечері те саме: гавкіт собак, град снарядів і штурм.

Фоx 4: - На хвилину я причинив очі. Коли їх розімкнув, побачив, що з боку мінарета мчить білий мерседес. Араб за кермом у білій елегантній сукні. Видно, багатий. А за ним – пікап, з якого стріляють по ньому як на полюванні. Перед воротами Сіті Холлу цей мерс зупиняється. Араб біжить до нас. Зовсім всліпу, на нас. Блядь, може мати на собі під сукнею бомбу! - я подумав. Якщо її висадить, то всіх усередині випердолить в космос!

Один з Фоксів горлає до командувача: - Стріляти?

- Ні-і-і, припинити вогонь!

Фоx 4: - Ну, і араб ввалився до середини. На щастя, нічого при собі не мав. Начальник мав нюх. Завдяки ньому той врятувався від кирпатої, бо бандьори хотіли його просто пограбувати.

Фокс3 має весь час перед очима іншу сцену: - На вулиці лежить поранений хлопець. Одержав від нас. Кровоточить. З'являється інша шушваль і знімає його на плівку камерою до моменту, аж поки той знекровлюється і вмирає. Потім цей фільм можна буде купити на базарі в Карбалі. Цей нещасний буде в нім явлений як шиїтський мученик. Наступна історія з Сіті Холл. Один з поляків пускає серію в супротивника, який обстрілює їх з ближньої будівлі. Той одержує, але живе. Фоx 2: - Колега затявся в такому моменті! Ну тоді іншій взяв зброю і натиснув на спуск. Хтось мусив це зробити.

Американці надсилають їм безпілотний літак з допомогою, але той у міській місцевості небагато може зробити. А знов валять по них з мінарета.

Фоx 1: - Я не витримав. Запердолили по мінарету, і був спокій. Цієї ночі ріжеться Петро Каліта. Надто багато падаючих силуетів по тому, як натягається спусковий гачок.

День четвертий: Генерал, що кулям не кланяється

Четвертого дня облоги вирішують: ми пробиваємося в Аль Хіллі по забезпечення. - "Гелікоптер у вогні" це пікус - говорить майор Бєдзяк. - Ми їдемо, хтось по нас валить. За хвилину валять зі всіх сторін. З-за кожного муру витикається рука з калашніковим, яка стріляє наосліп.

Фоx 1: - Їхні снайпери були насправді добрі. Знали, де вимірювати, де є найслабкіший пункт в БМД, як стріляти в наш хонкер(джип). Вдосвіта в Сіті Холл доповзає продовольство і підтримка десантників з Бєльска-Бялей. Виснажені Фокси повертаються на базу.
Увечері, вперше з початку облоги, собаки не гавкають. Знекровлені бунтівники відступають. То кінець облоги. Скоро потім у Сіті Холл приїздить із Вавілона командувач польського контингенту генерал Мєчислав Бєнєк. Краповий берет, бездоганні вуса, відпрасований мундир, окуляри в стилі "Top Gun" і американські генеральські зірки на польській формі. Разом з ним є телебачення, яке покаже пізніше з Карбали кадри з генералом, що кулям не кланяється.

Фокси: - Таке життя солдата. Не завжди збирає лаври той, хто попітнів. До липня тривають у Карбалі криваві бої на вулицях. Поляки штурмують разом з американцями мечеті, в яких заховалися бійці ас Садра. Ніхто з польських захисників Сіті Холл не постраждав, бунтівники зазнали ганебної поразки.

Які відзнаки одержали Фокси? - Жодних, ані польських, ані американських. Офіційно ми не брали участі в цій боротьбі - говорить майор Бєдзяк.

Ветерани: Вмиратимуть від інфарктів, питимуть і розлучатимуться

Комплекс бойового стресу - такий діагноз військові лікарі поставили семи захисникам Сіті Хол. Капрал Пьотр Калита відзначався серед них тим, що опівночі підскакував на рівні ноги і бігав у госпітальній піжамі від вікна до вікна.
- Комплекс бойового стресу - це підсилена збудливість, яка сполучається з переживанням травми або свідомого уникання її, - говорить професор Станіслав Ільніцкі, шеф Клініки Психіатрії і Стресу Бойового, куди потрапляють скалічені психічно ветерани війни в Іраку. – Наприклад, в деяких переліт вертольота викликав нервові реакції. Солдати уникають оглядання "міцних" фільмів, галасу. Є самогубчі думки, депресії, стрес після повернення "гоять" алкоголем, розпадається їхня сім'я.

Іракські ветерани лікуються місяцями, і навіть роками. Виходять з лікарні і знов повертаються. Увесь час на лікарняних. У цю пору в клініку професора Ільніцкого потрапило п'ятдесят "місіонерів" з Іраку.
- Наші дані не повні - визнає професор. - Багато хто, з міркувань "гонорових" і фінансових не зізнається, що щось із ними не так. Не хочуть переривати місії. Крім того, частина вояків лікується приватно.

Значно більше, бо кожен десятий учасник цієї місії після повернення до країни виїхав на психічне видужування в санаторій. На основі даних, розроблених військовими фахівцями з Фінляндії, професор Ільніцкі передбачує, що "місіонери" частіше, ніж інші солдати, у майбутньому наражатимуться на інфаркти, чинитимуть самогубства і розлучатимуться. - Екстремальні переживання, як смерть колеги, вигляд крові, убитих людей, вбивство людини - на те не вдасться людину підготувати остаточно, - говорить військовий психолог з Академії Національного Захисту у Варшаві д-р Славомір Борковскі. - Щоправда, є полігон, де в безпосередній підготовці солдат оглядає зйомки, презентації, стріляє, стріляють у нього, але це не те саме, що зустрічає його в реальності. Коли після тижнів спадає адреналін, сідає психіка. Ці солдати не витримали таких доз емоцій. Після повернення з клініки єфрейтор Пьотр Калита забрав дружину і сина в подорож зеленим туризмом. Сільська ідилія мала йому допомогти. Першого дня трохи напився з господарем, отже, обійшлося без снодійних таблеток. Але ближче опівночі почали гавкати сільські собаки. Тоді рвонув на рівні ноги. За хвилину бігав від вікна до вікна, видивляючись людей Муктади ас Садра. Син притиснувся до мами, дивлячись на батька, який сів на підлозі, ховаючи обличчя в долонях.
- Холерні аравійські собаки - прошепотів капрал Калита. - Не попередили мене, що вони і тут є.
Капрал Калита в реальності має інше прізвище.
Марцін Гурка, Адам Задворни.
wyborcza.pl.
18.09.2008